Які документи потрібні для придбання житла |
|
Відповідно до ст. 657 Цивільного кодексу України договори купівлі-продажу житлого будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладаються в письмовій формі і підлягають нотаріальному посвідченню та державній реєстрації. Так, для оформлення договору купівлі-продажу нерухомості (квартири) від покупця та продавця потрібні такі документи:
Від продавця (фізичної особи):
Від покупця (фізичної особи): Укладаючи договір купівлі-продажу нерухомого майна, фізичні особи сплачують такі види обов’язкових платежів, як державне мито або плату за здійснення нотаріальних дій та збір на обов’язкове пенсійне страхування. Розглянемо кожний з цих видів детальніше. Якщо договір купівлі-продажу нерухомості оформляється у державного нотаріуса, то відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» сплачується державне мито у розмірі 5% від вартості нерухомого майна (договірної ціни продажу), зазначеної в договорі. Ціна продажу об’єкта нерухомості визначається за згодою сторін, проте вона не повинна бути нижчою від його балансової вартості, зазначеної в довідці-характеристиці БТІ. Тут слід застерегти покупців, котрі, аби зменшити витрати, погоджуються на зазначення у договорах купівлі-продажу балансової, а не фактичної вартості нерухомості. У випадку визнання договору купівлі-продажу недійсним, вони ризикують лишитися не тільки без квартири, але і й з грошовими коштами, які не відповідатимуть реально сплаченій продавцям вартості нерухомості. При оформленні договорів купівлі-продажу нерухомості у приватного нотаріуса сплачується плата за здійснення нотаріальних дій, розмір якої не може бути нижчим від розміру державного мита. Деяким категоріям громадян законодавець надає пільги зі сплати державного мита. Згідно з положеннями ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито», від сплати державного мита звільняються громадяни, котрі: – належать до першої та другої категорій постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи; – належать до третьої категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи і постійно проживають до відселення чи самостійного переселення, або ж постійно працюють на території зон відчуження, обов’язкового і гарантованого добровільного відселення. За умови, що вони станом на 1 січня 1993 р. прожили або відпрацювали у зоні безумовного (обов’язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення не менше трьох років; – належать до четвертої категорії потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи, які постійно працюють і проживають на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що станом на 1 січня 1993 р. вони прожили або відпрацювали в цій зоні не менше чотирьох років; – є інвалідами Великої Вітчизняної війни та сім’ями воїнів (партизанів), які загинули чи пропали безвісти, і прирівняні до них у встановленому порядку особи; – є інвалідами I та II групи. Слід звернути увагу, що зазначені категорії громадян звільняються від сплати саме державного мита, а не плати за нотаріальні послуги. Тому реалізувати своє право на пільгу можна лише у випадку оформлення договору купівлі-продажу у державного нотаріуса. Збір на обов’язкове пенсійне страхування відповідно до Закону України «Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування» сплачується покупцем нерухомості в розмірі 2% від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна. У випадку купівлі нерухомого майна за договорами міни, дарування або довічного утримання збір на обов’язкове пенсійне страхування не сплачується. Звільняються від сплати збору на обов’язкове пенсійне страхування фізичні особи, котрі купують житло і перебувають у черзі на одержання житла чи купують житло вперше. Продаючи своє нерухоме майно, продавець отримує дохід у розмірі вартості такого майна, який підлягає оподаткуванню. Починаючи з березня 2005 р., не підлягають оподаткуванню операції з продажу об’єктів нерухомого майна, які здійснено (посвідчено) нотаріально. Існує також реєстрація угоди (договору купівлі-продажу) і права власності. Як уже зазначалось, згідно зі ст. 657 Цивільного кодексу України договір купівлі-продажу житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації. Державна реєстрація правочинів проводиться шляхом внесення нотаріусом запису до Державного реєстру правочинів одночасно з його нотаріальним посвідченням, відповідно до Тимчасового порядку державної реєстрації угод, затвердженого постановою КМУ. Реєстратор (нотаріус) видає сторонам правочину примірник витягу про внесення запису до Державного реєстру правочинів, в якому зазначаються порядковий номер запису та дата державної реєстрації; відомості про сторони правочину; опис нерухомого майна, щодо якого вчиняється правочин, достатній для його ідентифікації, та/або його реєстраційні дані; строк дії правочину; відомості про нотаріальне посвідчення правочину; відомості про реєстратора. Дата та час внесення відповідного запису до Державного реєстру правочинів вважається датою державної реєстрації правочину. Вона впливає на права та обов’язки сторін правочину.Державна реєстрація угоди означає, що з моменту реєстрації угода вважається укладеною. Таким чином, до моменту державної реєстрації договору купівлі-продажу нерухомості сторони цього договору не мають між собою жодних зобов’язань. Державна реєстрація договору купівліпродажу нерухомості відрізняється від державної реєстрації права власності на нерухоме майно. Державна реєстрація прав на нерухомість регламентується ст. 182 ЦК України. Реєстрація права власності здійснюється в зв’язку з виникненням, існуванням або припиненням права власності на нерухоме майно, і проводитиметься в момент виникнення права власності у покупця, тобто через зазначений у договорі період. Державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно здійснюють підприємства бюро технічної інвентаризації відповідно до Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно. Право власності на нерухоме майно виникає з моменту його державної реєстрації, яка відбувається шляхом внесення запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно.
Для реєстрації
прав власності на нерухоме майно подається заява встановленої форми, а
також необхідні правовстановлювальні документи. Право власності на
об’єкти нерухомого майна оформляється з видачею свідоцтва встановленої
форми, де зазначають відомості про власника майна.
За матеріалами всеукраїнського аналітично-інформаційного видання "Територія Комфорту". |
| < Типові помилки учасників ринку комерційної нерухомості | Ринок нерухомості очима спекулянта, або теорія змови > |
